Справа № 2-378/10

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси у-складі: головуючого - судді Целуха А.П., при секретарі судового засідання - Корнієнко Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Вінської Лілії Іванівни до Завадського Василя Альбертовича, Бондаренко Віолети Миколаївни, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщення, виселення та вселення та зустрічний позов Завадського Василя Альбертовича до Вінської Лілії Іванівни про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсним,

- ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2006 року Вінська Л.І. звернулася з позовом до Завадського В.А. про усунення перешкод в користуванні власністю - будинком та надвірними спорудами за адресою: м.Одеса, вул.Тракторна, 12, зазначаючи, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом ВСМ №564115 від 13 вересня 2005 року, зареєстрованого під №2-1043 П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою, Вінська Л.І. є власником 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами під №12, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Тракторна - 12. Однак, не зважаючи на законність майнових прав Вінської Л.І. стосовно спадкового майна, відповідач Завадський В.А. перешкоджають позивачці у належній реалізації нею своїх прав стосовно майна, відповідач самовільно заселились в спірний будинок, змінив замки вхідних дверей тощо. У зв'язку з викладеними обставинами й через неможливість вирішення виниклих питань позасудовим шляхом, Вінська Л.І. і звернулася в суд з даним позовом, який, до речі, в процесі розгляду справи неодноразово уточнювався (ах. 4-5,41- 42, 56, 200). До спільного розгляду в якості зустрічного позову було прийнято позов Завадського Василя Альбертовича до Вінської Лілії Іванівни про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсним, посилаючись на те, що згідно заповіту від 26 вересня 1990 року, відповідач є єдиним спадкоємцем (а.с. 81 - 82 ).

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2008 року Целуха А.П. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.09.2008 р. (а.с. 185). Позивачка та її представник уточненні позовні вимоги в редакціi від 16.04.2009 р., підтримали та наполягали на їх задоволенні, зустрічний позов не визнали. Відповідач Завадський В.А. та його представники заперечували щодо задоволення поданого позову, за мотивами зафіксованими технічними засобами фіксації процесу, просили відмовити в задоволенні поданої заяви, зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити. Представник Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову Вінської Лілії Іванівни про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщення, виселення та вселення. Мотиви та додаткові доводи сторін, інших учасників процесу зафіксовано технічними засобами фіксації процесу.

Відповідачка Бондаренко В.М. у судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причин своєї неявки суду не повідомила, клопотань щодо розгляду справи у її відсутності або про відкладення судового засідання не подавала. Заперечень на позов не надходило. Дослідивши докази по справі та заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов Вінської Лілії Іванівни до Завадського Василя Альбертовича, Бондаренко Віолети Миколаївни, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщення, виселення та вселення підлягає задоволенню, у задоволенні зустрічного позову Завадського В.А. до Вінської Л.І. про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсним необхідно відмовити, з наступних підстав. 

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. У судовому засіданні встановлено, що згідно зі. свідоцтвом про право на спадщину за заповітом ВСМ №564115 від 13 вересня 2005 року (а.с.9), зареєстрованого під №2-1043 П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою (а.с.10),. Вінська Л.І. є власником 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами під №12, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Тракторна-12. За зазначеною адресою зареєстрований з 04.01.2001 року - Завадський Василь Альбертович, який є сином спадкодавця Завадського Альберта Івановича (а.с.46). В листопаді 2004 року відповідач, після смерті батька, дізнався, що він не є спадкоємцем і посилився за адресою: м. Одеса, вул. Тракторна-12, де не проживав з 1988 року через неприязні відносини з батьком.

З вересня 2005 року позивачка намагалась вселитись у будинок, однак відповідач своїми діями навмисно перешкоджає їй у вільному доступі до будинку, проживанні та користуванні будинком. Також судом встановлено, що оплату за комунальні послуги здійснює позивачка, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.14-25). У судовому засіданні, за клопотанням відповідача за первісним позовом були призначено проведення судово-почеркознавчої експертизи для встановлення чи виконаний підпис в заповіті від 28 серпня 2003 року від імені Завадського Альберта Івановича самим Завадським Альбертом Івановичем чи іншою особою.  

Згідно висновку №18268/02 судово-почеркознавчої експертизи від 19 грудня 2008 року підписи від імені Завадського А.І. та рукописні записи «Завадський А.И», розташовані у графі «Підпис» двох екземплярів заповіту від 28.08.2003 року, складеного від імені Завадського А.І. на користь Вінської Л.І., а також у графі «Розписка в одержані нотаріально оформленого документа» реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Мірошниченко О.М. за 2003 рік на аркуші 113, виконані самим Завадським Альбертом Івановичем (а.с.194 - 197). Таким чином у суду немає сумнів в об'єктивності викладених позивачкою фактів. Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та вимагати усунення порушень його права. 

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. При цьому власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законним інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Реєстрація відповідача Завадського В.А. у спірному житловому приміщенні створює позивачці перешкоди у користуванні і розпорядженні власністю, вимушує її нести додаткові витрати по оплаті за комунальні послуги. Згідно ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, про зазначає в рішенні.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця "проживання" в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням. Виходячи із змісту зазначеної норми, прийняте судом рішення про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою є підставою для зняття цієї особи з реєстраційного обліку. 

Тому суд вважає за необхідне зазначити порядок виконання рішення, вказавши, що після набранням ним законної сили, воно є підставою для Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області для зняття Завадського В.А. з реєстраційного обліку по вищезазначеній адресі. Як наводить ст. 116 ч.3 ЖК УРСР, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Резюмуючи викладене, суд, погоджуючись з посиланнями-сторони позивача, приходить до висновку, що відповідачі Завадський В.А та Бондаренко В.М. самовільно зайняли відповідні приміщення спірної будівлі та підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Згідно ст. 321 ч.ч.1,2 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Як передбачає ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнаним його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. На підставі викладеного, суд вбачає обґрунтованою вимогу Вінської Л.І. стосовно її вселення в спірну квартиру й зобов'язання відповідачів передати особі домову книгу будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Тракторна-12. За таких обставин суд вважає, що позивачка правомірно звернулась до суду із позовом про захист свого порушеного права власності. Щодо зустрічних позовних вимог Завадського В.А. про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсним, то з урахуванням вказаних обставин справи та правових норм, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Завадського В.А. слід відмовити в зв'язку із не доведенням позивачем своїх позовних вимог. Відповідач по справі - Завадський В.А. не згоден з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 19 грудня 2008 року та надавав до суду скарги та заяви про проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, однак у встановленому законом порядку висновок експерта ОНДІ.СЕ не оскаржував.

При цьому, обставини на які вказує відповідач, суд вважає ним недоведеними, чим не виконані вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази на які посилався відповідач в заяві не знайшли свого підтвердження і спростовані висновком почеркознавчої експертизи. Обставин, які вказували б на те, що волевиявлення відповідача не було вільним та не відповідало його волі, позивачем не наведено та судом не встановлено. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст. ст. 1,3, 16, 29, 317, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, ст.116 ЖК України, суд.-ВИ Р І Ш И В : Позов Вінської Лілії Іванівни до Завадського Василя Альбертовича, Бондаренко Віолети Миколаївни, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщення, виселення та вселення - задовольнити в повному обсязі. Визнати Завадського Василя Альбертовича, таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: м.Одеса, вул.Тракторна, буд.12.  

Встановити порядок виконання рішення суду, яким зазначити, що в разі набрання рішенням законної сили, воно є підставою для Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області для зняття Завадського Василя Альбертовича, з реєстраційного обліку за адресою: м.Одеса, вул.Тракторна, буд. 12. Усунути перешкоди в реалізації права власності Вінській Лілії Іванівні на жиле приміщення і надвірними спорудами за адресою: м.Одеса, вул.Тракторна, буд.12 Василя Альбертовича, Бондаренко Віолети Миколаївни з вищевказаного жилого приміщення. Вселити Вінську Лілію Іванівну за адресою: м. Одеса, вул. Тракторна-12. Зобов'язати Завадського Василя Альбертовича передати Вінській Лілії Іванівні домову книгу будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Тракторна-12.  

Стягнути з Завадського Василя Альбертовича на користь Вінської Лілії Іванівни вартість оплачених нею комунальних послуг, якими він користувався в сумі 910 гривень 34 копійки. У задоволені зустрічного позову Завадського Василя Альбертовича до Вінської Лілії Іванівни про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсним - відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 апеляційної скарги або в порядку 4 ст. 295 ЦПК України.  

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                                      А.П. ЦЕЛУХ