КАСАЦІЙНА СКАРГА

НА РІШЕННЯ МАЛИНОВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ М. ОДЕСИ ВІД 22 КВІТНЯ 2010 РОКУ ТА УХВАЛУ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ВІД 03 ЛИСТОПАДА 2010 РОКУ

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2010 року у справі за позовом Вінської Лілії Іванівни до Завадського Василя Альбертовича, Бондаренко Віолети Миколаївни, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення та вселення та за зустрічним позовом Завадського Василя Альбертовича до Вінської Лілії Іванівни про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсним, позовні вимоги Вінської Лілії Іванівни були задоволені в повному обсязі, у задоволені зустрічного позову було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2010 року апеляційна скарга Завадського Василя Альбертовича було відхилена, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.04.10 р. залишено без змін. Уважно ознайомившись із повним текстом рішень судів першої та апеляційної інстанцій, вважаємо їх такими, що прийняті при порушенні норм процесуального права, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення у наступному. Так, основним моментом та власне відправною точкою для вирішення цієї справи стало вирішення питання: чи видавав та підписував Завадський Альберт Іванович заповіт 28 серпня 2003 року на ім’я позивачки або його підпис був сфальсифікований.  

Ухвалою суду першої інстанції була призначена судово-почеркознавча експертиза для вирішення питання: чи виконаний в заповіті від 28 серпня 2003 року від імені Завадського Альберта Івановича самим Завадським Альбертом Івановичем чи іншою особою. Висновок №18268/02 судово-почеркознавчої експертизи від 19.12.2008 року стверджує, що підпис від імені Завадського А.І. на заповіті та у реєстрі виконаний самим Завадським А.І.  

При цьому, мотивувальна частина рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.04.2010 року містить посилання на те, що Завадський В.А., що не був згоден із висновками експертизи, неодноразово звертався до суду із скаргами та клопотаннями про проведення повторної експертизи, якою не були враховані деякі важливі для вирішення питання обставини. При цьому, суд першої інстанції вказує на те, що «Завадський В.А. у встановленому законом порядку висновок експерта ОНДІСЕ не оскаржував». Це як можна розуміти? Завадський В.А. мав подати окремий позов про визнання результатів експертизи недійсними?

По-перше, чинний ЦПК України передбачає єдину можливість у сторони «оскаржити» результати експертизи – це проведення додаткової або повторної експертизи. Однак, суд першої інстанції необґрунтовано та ще й з порушенням норм ЦПК України відмовляє відповідачу за первісним позовом у проведенні повторної експертизи, не мотивуючи власне рішення нормами процесуального права. По-друге, Завадський В.А. мотивовано вказував на відмову експерта прийняти документи із особистим підписом покійного Завадського А.І., без зазначення експертом про це у Висновку, що були витребувані саме на запит Малиновського районного суду м. Одеси та були максимально наближені часом виконання до вказаного заповіту – це матеріалами пенсійної справи та матеріали РВВС. Відмова у прийнятті витребуваних запитом суду першої інстанції документів із особистим підписом заповідача на думку Завадського В.А. вплинуло на висновки експерта відносно особи, яка підписала заповіт.  

Згідно ч. 2 ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким. що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові. Отже, згідно ч. 2 ст. 150 суд першої інстанції може усунути виявлені у висновку експерта недоліки, призначивши повторну експертизу.  

Підставами для цього є невідповідність висновку експерта іншим доказам, наявним у матеріалах справи. Під час розгляду цієї цивільної справи у судовому засіданні допитувалися ряд свідків, показання одних були покладені у основу рішення та надали можливість суду зробити висновки щодо погіршення стосунків між покійним Завадським А.І. та його сином Завадським В.А. Однак, вважаю за необхідне звернути увагу на осіб, на показаннях яких ґрунтуються висновки суду першої інстанції, з якими погодився Апеляційний суд Одеської області, щодо погіршення стосунків між покійним батьком та сином та подання Вінською Л.І. допомоги Завадському А.І.:

-          Сумішина Яна Лаврентіївна – матір позивачки за первісним позовом Вінської Лілії  Іванівни;

-          Вінський Володимир Францевич – чоловік позивачки за первісним позовом Вінської Л. І.

Незважаючи на зазначене були й інші свідки, які спростовували пояснення свідків Сумішиної Я.Л., Вінського В.Ф., які є близькими родичами позивачки за первісним позовом та звісно надавали пояснення на користь своєї родички. Так, свідок Лущік І.М., яка протягом багатьох років була сусідкою покійного Завадського А.І. пояснила, що ніколи не бачила, щоб за останнім хтось доглядав та за ним піклувався, окрім його сина Завадського В.А. та невістки, які навідували батька не рідше одного разу на тиждень, привозили продукти харчування тощо й дійсно, батько та син інколи сварилися через вимоги батька надати йому алкогольні напої. Аналогічні пояснення надали свідки Конінська Ольга Вікторівна, Лущик Ігор Віталійович, Попова Світлана Миколаївна, Зубар Борис Іванович, Бабіна Варвара Павлівна що є безпосередніми свідками останніх років життя Завадського Альберта Івановича та проживали неподалік від нього (його сусіди).

Таким чином, представлений до матеріалів цивільної справи Висновок №18268/02 судово-почеркознавчої експертизи від 19.12.2008 року суперечив іншим доказам у справі, серед яких показання допитаних свідків, й зважаючи на недовіру відповідача до висновку судової експертизи, мотивоване клопотання стосовно призначення повторної експертизи, суд першої інстанції мав усі підстави для призначення повторної експертизи, яка б врахувала побажання сторін щодо досліджуваних документів. Однак, у супереч цьому, лише вказав у мотивувальній частині рішення про те, що Завадський В.А. не оскаржив Висновок №18268/02  експертизи у встановленому порядку. До того ж, звертаю увагу на те, що згідно з показаннями свідків Сумішиної Я.Л., Вінського В.Ф., поясненням відповідача за первісним позовом Завадського В.А., Бондаренко, що було визнано з боку позивачки, паспорт покійного якимось дивним чином перебував у родині Вінської Л.І., начебто для отримання пенсії та якихось послуг.

При цьому, паспорт Завадського А.І. його син зміг забрати лише за допомогою працівників міліції. Виникають питання? А для чого у позивачки знаходився паспорт покійного? Чому заповіт покійного Завадського А.І. з’являється (про нього стало відомо) лише після його смерті? Й чому підпис на заповіті 2003 року так не схожий на підпис Завадського А.І.? Таким чином, суд першої інстанції при розгляді цієї цивільної справи у порушення норм процесуального права за наявності відповідної заяви та підстав (суперечність висновку інших наявним у справі доказам) не призначив повторну судово-почеркознавчу експертизу підпису Завадського А.І. у заповіті від 28 серпня 2003 року, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та стало підставою для прийняття незаконного рішення на користь Вінської Лілії Іванівни та не було виправлено при перегляді цієї справи у Апеляційному суді Одеської області. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 27, ч. 2 ст. 150, 323-327, 336, 338 Цивільного процесуального кодексу України,

ПРОШУ:  

1.       Скасувати Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2010 року та Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2010 року у справі за позовом Вінської Лілії Іванівни до Завадського Василя Альбертовича, Бондаренко Віолети Миколаївни, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про  визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення та вселення та за зустрічним позовом Завадського Василя Альбертовича до Вінської Лілії Іванівни про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсним та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

19 листопада 2010 року